Виховуємо та навчаємо разом ( сторінка для батьків)

Поради Девіда Льюїса батькам щодо розвитку обдарованої дитини

• Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. Серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.
• Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи, не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.
• Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.
• Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.
• Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.
• Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.
• Показуйте дитині цікаві місця.
• Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.
• Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.
• Ніколи не карайте дитину приниженням.
• Купуйте дитині книжки за її інтересами.
• Привчайте дитину самостійно мислити.
• Регулярно читайте дитині чи разом з нею.
• Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.
• Уважно ставтеся до потреб дитини.
• Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.
• Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.
• Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.
• Хваліть дитину за навчальну ініціативу.
• Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.
• У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.
• Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
• Допомагайте дитині бути особистістю.
• Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.
• Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.
• Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

10 фраз, які не можна говорити дитині

Будь-яка притямна людина розуміє, що при спілкуванні з дитиною треба ретельно як добирати слова, так і фільтрувати зміст сказаного. Фрази «Нащо я тебе народжувала?» і її більш «лагідний» аналог «Звідки ти взявся на мою голову?», відверті обзивання («Ну ти й дурень!», «Ти що, криворука?!», «Не куплю я тобі тортика, ти і так товстий!») іноді спересердя зриваються з уст навіть щиро люблячих і загалом спокійних мам, і хоч вони є небезпечними, шкода від них очевидна, а тому боротися з їхньою присутністю у своєму лексиконі простіше. Значно гірша ситуація з фразами, небезпека яких завуальована і які є отруйними для незміцнілої дитячої психіки – особливо у довгостроковій перспективі. 

«Ти поганий хлопчик / погана дівчинка». Варіанти: «Так роблять лише погані хлопці / дівчата». По-перше, це неправда: ще півгодини тому ви казали: «Ох ти ж мамине сонечко!» – і от ваша золота дитина, мамине сонечко теж зробила таке, як ті страшні «погані дітки». По-друге, не треба привчати дитину до жорсткого поділу на хороших і поганих, адже все не так однозначно. По-третє – і це дуже суттєво! – чітко відокремлюйте погані вчинки від поняття «погана дитина». Навчайте, як діяти правильно і гідно, все у ваших руках.

«Будеш так поводитися, віддам тебе чужому дяді!». Варіанти: «Поки ти живеш зі мною, роби ось так», «От виростеш – будеш робити що хочеш», «Якщо не припиниш, я зараз поліцію викличу!». Тобто взагалі-то можна поводитися погано, але не з батьками, щоби не спричиняти їм дискомфорту? Окрім того, не можна лякати дитину відлученням від матері – маля все сприймає буквально, і страх, що його «віддадуть», може глибоко засісти. І ще: малюк має знати, що всі проблеми можна вирішити з батьками, без залучення третіх осіб.

«От я батькові розкажу, що ти собі дозволяєш!». Варіанти: «Я все розкажу виховательці, як ти вдома поводишся!», «Приїде бабуся – я їй повідаю, що її онучок витворяє!». Мета – викликати в дитини страх перед покаранням від близької людини або ж страх розчарувати близьку людину. Невже ви справді бажаєте такого своїй дитині?

«Молодець, куди там іншим!». Варіанти: «Ти в мене найкрасивіша з усіх діток в садочку», «Ти ж розумний, а не такий, як твої однокласники». Порівнювати свою дитину з іншими – справа невдячна, навіть якщо у такому порівнянні ваш малюк – за вашими словами – виграє. Крім того, що такими заявами ви можете зіпсувати дитину, у неї ще й сформується думка, що ви конкуруєте з іншими за її рахунок. Якщо ж дитина ще й відчуватиме, що не виправдовує ваших сподівань, або ж що реальність відрізняється від ваших райдужних оцінок, на неї звалиться ще й тягар провини.

«Роби, як я сказала, а не розумуй тут!». Варіанти: «Буде або по-моєму, або ніяк!», «Не треба зайвих питань!». Повірте, діти охочіше виконують побажання дорослих, якщо розуміють їхній сенс – і правильно роблять. У дорослому житті і так вистачає безглуздих речей, діти ще встигнуть з ними познайомитися.

«Негайно припини плакати!». Варіанти: «Тут нема нічого страшного», «Ну то й що, всі падають». Ні, дитина плаче, бо їй болить, і для неї це страшно – поважайте її почуття. Якщо ж ви точно знаєте, що дитина плаче, намагаючись вами маніпулювати, знайте: маляті бракує вашої уваги, і вона прагне отримати її будь-яким способом.

«Не зважай, я теж не любив математику». Варіант: «Не можеш запам’ятати – не вчи той віршик». Ніхто не просить вас прикидатися супергероєм, який все уміє і знає, але від таких ваших заяв у дитини зникає будь-яка мотивація.

 «Ти весь у батька!». Варіант: «Ти така ж, як твоя мама». Зазвичай таке кажуть, маючи на увазі щось не зовсім хороше. Чого можна досягти такою фразою: дитина бачить, що один із батьків, м’яко кажучи, неідеальний; дитина бачить, що другий із батьків цього першого в неідеальності звинувачує; дитина почувається винною – і через власну «успадковану» неідеальність, і через любов до батьків попри їхні вади.

«Ти мене розчарував». Варіанти: «Я не хочу з тобою говорити», «Згинь з-перед моїх очей». Дитині страшно таке чути, направду. Ви ж – його найдорожчі люди.

«Ти неправильно граєшся». Варіанти: «Це жахливий костюм, нащо ти його вдягнув?», «Це нецікава книжка, краще купимо тобі ось цю». Без сумніву, у вас добрі наміри і ви хочете виховати найкращий смак, але в дитини – навіть такої маленької! – є власні уподобання. Скеровуйте, м’яко радьте, але ніколи не вказуйте.

                                         Карати не можна, пробачити… 

                                Як виховати порядну і чемну дитину?
  Нерідко ми, батьки, спостерігаємо, як наші діти, яких ми вчимо бути найкращими і найдобрішими у світі, поводяться зовсім не так, як нам того хотілося б. Вони або засиджуються допізна у друзів, або приносять погані оцінки, або не вітаються з сусідами, або не прибирають у своїй кімнаті, або не миють за собою посуд, або… Варіантів – сотні. І, зізнаймося, іноді, особливо коли приходиш з роботи втомлений (втомлена), так хочеться отримати моральну компенсацію за розчарування – нагримати, насварити… Але чи потрібно карати дитину? А якщо потрібно – як і коли?
                                     Не перетворюйте кару в ритуал
Щоб покарання пішло на користь, потрібно, аби дитина відчула свою провину. Якщо цього не сталося, покарання – лише відкритий акт насильства, безглузда мука чи марне витрачання енергії. На жаль, є такі родини, де покарання перетворюється на своєрідний ритуал. І є такі, де воно нагадує процес призначення в армії позачергового. Тому педагоги радять, перш ніж покарати дитину, задуматися - а НАВІЩО? Саме не ЗА ЩО, а НАВІЩО? І якщо є хоч найменший сумнів, карати чи не карати, то краще не карати.
                                          Покарання... бездіяльністю
Типова історія. Школярі повертаються зі школи. Обидва отримали погані оцінки. "Тебе як карають?” – "Змушують мити посуд за всіх”. - "А мене заставляють читати художню книжку. Але це ще нічого. Он Петро десять разів пролазить під столом, а Іван чистить молодшим братам чоботи”. У жодному випадку не варто як покарання змушувати дітей виконувати якусь роботу. Як ні в якому разі не можна карати читанням чи виконанням домашнього завдання, чи навіть спортивними вправами. Такі дії батьків лишень викликають у дитини відразу і до праці, і до школи, і до спорту. Краще вже навпаки, покарати бездіяльністю. Уявіть собі, це дуже важке покарання – нічого не робити. Якщо не вірите, перевірте на практиці.
                                   Про давні помилки – ні слова
Займаючись дітьми, пам’ятайте, що ви вихователі, а не кухарі. Тому не робіть з покарань "вінегрет”. За одну провину досить одного покарання. До того ж перед винесенням "вироку” не забувайте про термін давнини. Запізніле покарання повертає дитину до колишніх помилок і заважає стати кращою. Отож про старі провини – ні слова. Покарали дитину – пробачили. Починайте життя від початку. І не позбавляйте сина чи доньку раніше заслуженої похвали і нагороди, не забирайте у нього, наприклад, плеєр, який ви самі ж подарували.
                           Як дитину обізвеш, такою вона і виросте
Семирічному Віті не хотілося йти зі школи додому. Він знав, що за запис у щоденнику йому сьогодні дістанеться. Мама буде "пиляти” його весь вечір:

- Ніколи нічого з тебе не вийде, ти – невиправний ледар. Тобі одна дорога... Ти спеціально з мене знущаєшся, ти зведеш мене в могилу. Вітя усе це чув багато разів. І врешті у нього пропало навіть найменше бажання виправдовуватися. Хлопчик змирився з тим, що він – нездара. Діти вірять батькам і усе сприймають однозначно. Слова матері спрацьовують як пряме навіювання. Якщо ви повсякчас говоритимете дитині, що вона ледар, боягуз, недоумок, не дивуйтеся, якщо вона такою й виросте. Цілком можливо, син чи донька підуть на все, щоб довести, що вони чогось вартують. Але навіть у кращому випадку така людина пронесе через життя непевність у собі і відчуття внутрішньої неповноцінності. Тому люблячим батькам, що читають нотації своїм нащадкам, варто звернути увагу на формулювання претензій. Не "ти поганий”, а "ти зробив погано”. Не "ти жорстокий”, а "ти вчинив жорстоко”.
                                       Коли не можна лаяти ані карати
• Коли дитина хвора, погано почувається, ще не набралася сил після перенесеної хвороби. У цей період психіка особливо вразлива, реакції непередбачувані.

• Коли дитина їсть, перед сном і після сну, під час якоїсь роботи.

• Відразу після того, як дитина отримала фізичну чи психічну травму. Наприклад, впала, з кимось побилася, отримала погану оцінку…

• Якщо дитина намагається, але не може перемогти страх, неуважність, якісь інші свої недоліки.

• Якщо син чи донька дуже рухливі, чим стомлюють і нервують вас.

• Якщо дитина здається некмітливою, неповороткою.

• Якщо ви в поганому настрої чи "вийшли з себе” від люті. Якщо ви втомилися, чимось засмучені чи роздратовані. Гнів, що ви його у такому стані випліскуєте на дітей, завжди несправедливий. Погодьтеся, у таких випадках ми попросту "розвантажуємося” на наших дітях.
                                                 Між батогом і пряником
Покарання і заохочення – основні засоби, за допомогою яких ми виховуємо дітей. Мета покарання – не потопити "грішника”, а врятувати його, допомогти стати кращим. Засіб для цього – прощення. Але слід уникати крайнощів. Ніколи нічого не прощати означає байдужу, нелюдську, антипедагогічну поведінку. Це лишень поглибить прірву між вихователем і дитиною. Але завжди охоче прощати все – означає втратити авторитет і можливість впливати на дитину.

Активність та гіперактивність

Тест для батьків